Що таке інклюзивне навчання?


Згідно з ЮНЕСКО інклюзивне навчання – це «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».  Метою інклюзивного навчання є покращання навчального середовища,  в якому вчитель і учні відкриті до різноманіття, де гарантується забезпечення потреб учнів і повага до їх здібностей та можливостей бути успішними.

«Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912).

Інклюзивне навчання означає, що всі учні можуть навчатися в школах за місцем проживання, в загальноосвітніх класах, в яких в разі необхідності їм буде надаватися підтримка як у навчальному процесі, так і з перепланування школи, класів, програм і діяльності з тим, щоб всі учні без виключення навчалися і проводили час разом.

Інклюзивне навчання:

  • Ґрунтується на правах людини і принципах рівності.
  • Спрямоване на всіх дітей і дорослих, особливо тих, хто є виключеним з загальної системи навчання.
  • Це процес усунення бар’єрів в системі освіти та системі підтримки.

Основа інклюзивного навчання

Всі учні:

  • Можуть навчатися різними методами і в різний період часу.
  • Мають індивідуальні здібності й особливості.
  • Хочуть відчувати, що їх розуміють і цінують.
  • Мають різне походження і бажають, щоб їх відмінності поважалися.
  • Пізнають скрізь.

Інклюзивна освіта: поширені питання

Хто такі діти з особливими освітніми потребами?

Відповідно до ширшого розуміння інклюзивної освіти та міжнародних документів, діти з особливими потребами – це особи до 18-ти років, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі (діти з порушеннями психофізичного розвитку, діти з інвалідністю, діти-біженці, працюючі діти, діти-мігранти, діти – представники національних меншин, діти – представники релігійних меншин, діти із сімей з низьким прожитковим мінімумом, безпритульні діти, діти-сироти, діти із захворюваннями СНІД/ВІЛ та інші).

В українському законодавстві термін «діти з особливими освітніми потребами» використовується у вужчому розумінні інклюзивної освіти й охоплює дітей з порушеннями психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю.

Що таке інвалідність?

«Інвалідність» розглядається як «нормальне» явище, яке базується на життєвому досвіді, з системною вірогідністю прояву серед населення будь якої країни, регіону. Інвалідність за природою може бути постійною або тимчасовою.

  • Люди з інвалідністю та їхні сім’ї мають такі ж самі права на соціальну і економічну участь в житті суспільства.
  • Соціальне і фізичне середовище повинні бути модифіковані задля рівної участі всіх.
  • Політика і практична діяльність повинні відображати цінності рівності і правовий підхід.

З прийняттям Конвенції ООН про права людей з інвалідністю було визнано єдиний підхід до трактування цього поняття: «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі. Інвалідність – поняття яке еволюціонує». Конвенція прописує динамічний підхід, що дозволяє певні адаптації із збігом певного проміжку часу та в різних соціально – економічних обставинах.

Наше бачення інклюзивного навчання

Інклюзивне навчання означає, що всі учні отримують освіту в звичайних класах. Це не означає, що учень не може залишити клас з якихось певних причин. Кожен учень може отримати індивідуальну допомогу з того чи іншого предмету.

Якщо система освіти є інклюзивною, це не означає, що учні можуть розподілятися по групам за своїми характеристиками в окремих класах на цілий день або пів дня. В інклюзивному класі можливості створюються для всіх учнів з тим, щоб вони навчалися разом.  Інклюзивне  навчання не розділяє учнів у класі.

Переваги інклюзивного навчання.

Всі діти отримують користь від інклюзивного навчання. Воно дозволяє їм:

  • Розвивати індивідуальні сильні сторони і таланти.
  • Приймати всіх дітей без виключення в загальноосвітню шкільну систему і суспільство.
  • Працювати над досягненням індивідуальної мети беручи участь в житті громади та їхнього класу.
  • Залучати батьків в процес навчання і життя школи.
  • Розвивати культуру поваги і належності до школи. Мати можливість навчатися і поважати різні здібності інших.
  • Створювати дружні стосунки з іншими дітьми
  • Позитивно впливати на школу, громаду та поважати різноманіття та включення на більш широкому рівні.

Спільні дії в просуванні інклюзивного навчання.

  • Приймати всіх дітей до загальноосвітніх шкіл та шкільного життя.
  • Надавати всебічну допомогу учням з особливими потребами,  їх одноліткам та  вчителям в разі потреби.
  • Дивитися на кожного учня з огляду на те, що він може, а не на те, що він не може.
  • Створювати навчальні цілі згідно індивідуальних можливостей кожної дитини беручи до уваги, що діти можуть мати різні навчальні цілі, але навчатися разом в класі.
  • Переобладнати школи і класи з тим, щоб вони зосереджували увагу на потенціалі кожної дитини.
  • Сприяти сильному лідерству в особі директора школи і адміністрації
  • Сприяти  підготовці  вчителів, які ознайомлені з різними методами викладання.
  • Формувати команду – директорів шкіл, вчителів, батьків, учнів та інший персонал, що працюють разом у визначенні найефективніших шляхів надання якісної освіти в інклюзивному середовищі.
  • Підтримувати виважене ставлення до батьків, особливо до мрій батьків та цілей щодо майбутнього їхніх дітей.

Що таке універсальний дизайн і розумне пристосування?

Ці два терміни зазначені серед інших у Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю», яку Україна ратифікувала у 2009 році.

Уперше з’явившись в архітектурній сфері, універсальний дизайн в освіті є підходом, що забезпечує врахування всіх потреб учнів/студентів на етапі планування освітніх послуг/продуктів і стосується всіх аспектів освітнього процесу: навчальних програм, навчальних планів, процесу оцінювання навчальних досягнень учнів, дизайну навчальних закладів, спортивних майданчиків, веб-сайтів тощо.

Розумне пристосування означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, модифікацій і коректив, які є необхідними, відповідними й виправданими. Це здійснюється для забезпечення реалізації всіх прав дітей/осіб з інвалідністю.

Більше інформації про універсальний дизайн в освіті можна знайти за посиланням.

Як розуміти поняття «інклюзивний навчальний заклад»?

Насправді, усі заклади системи дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти повинні бути інклюзивними, тобто забезпечувати максимальну участь в освітньому процесі для всіх його учасників, у тому числі для дітей/осіб з особливими потребами. Оскільки в Україні інклюзивна освіта все ще знаходиться на етапі свого становлення, інклюзивними навчальними закладами називають ті, в яких навчаються діти з порушеннями розвитку в інклюзивних групах/класах.

 

Чи можна вважати інклюзивним навчальний заклад зі спеціальними групами/класами?

Оскільки інклюзія – це неперервний процес підвищення участі кожної дитини в навчальному процесі та зменшення кількості випадків виключення з нього, навчальні заклади зі спеціальними (компенсуючими) групами/класами частково можна називати інклюзивними – діти з особливими освітніми потребами мають більше можливостей спілкування зі своїми однолітками, доступу до типової навчальної програми, ресурсів місцевої громади тощо в порівнянні з перебуванням у спеціальних навчальних закладах чи навчаючись удома.

 

Хто приймає рішення про відкриття інклюзивних класів у навчальному закладі?

Хоча будь-який навчальний заклад може й повинен бути інклюзивним, в Україні сьогодні все ще відбувається перехідний період до інклюзії, що передбачає відповідний (поступовий) процес відкриття інклюзивних класів у навчальному закладі.

Рішення про утворення класів з інклюзивним навчанням приймається керівником загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням освітніх запитів населення за умови наявності необхідної матеріально-технічної та методичної бази, відповідних педагогічних кадрів і приміщень, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам (Постанова Кабінету Міністрів від 15 серпня 2011 року).

Коментар. Вираз «за умови» має певний дискримінаційний характер, оскільки його можна використати як причину відмови прийняття дитини з особливими освітніми потребами. Право такої дитини на навчання є безумовним, а обов’язок навчального закладу – забезпечити це право.

Як здійснюється зарахування дітей з особливими освітніми потребами в навчальний заклад?

Зарахування дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній навчальний заклад здійснюється в установленому порядку відповідно до висновку (рекомендацій) психолого-медико-педагогічної консультації відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів від 15 серпня 2011 року.

 

Хто в навчальному закладі відповідає за організацію інклюзивної освіти?

За організацію інклюзивної освіти, як і за організацію освітнього процесу в цілому, відповідає керівник навчального закладу.

Часто керівник навчального закладу покладає питання організації інклюзивної освіти на свого заступника.

Детальніше інформацію про навчальні досягнення дитини можна дізнатися у класного керівника та вчителя.

За що відповідають батьки?

Батьки або особи, які їх замінюють, є учасниками навчально-виховного процесу й повинні сприяти здобуттю дітьми освіти: зобов’язані постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей.

 

Які умови повинні бути створені для організації навчання дітей з особливими освітніми потребами в навчальному закладі?

Доступність будівель і приміщень, використання відповідних форм і методів навчально-виховної роботи, психолого-педагогічний супровід, співпраця з батьками або особами, які їх замінюють.

Організація інклюзивного навчання передбачає надання дитині з особливими освітніми потребами психолого-педагогічної корекційної допомоги. Корекційно-розвивальні заняття проводяться в окремому приміщенні, в якому можуть бути створені навчальна, ігрова, сенсорна зони, зона релаксації.

Коментар. Як свідчить міжнародна практика, корекційно-розвивальні послуги або послуги додаткових фахівців (наприклад, учителя-логопеда), не обов’язково повинні надаватись в окремому приміщенні. Часто такі заняття є більш ефективними, оскільки проводяться у звичному для дитини середовищі (група дитячого садка чи клас школи) під час організації навчання в малих групах та/або під час індивідуальної роботи. Також такі заняття можуть бути корисними і для інших дітей, які навчаються в інклюзивній групі чи класі.

Скільки учнів повинно бути в інклюзивному класі?

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням становить не більш ніж 20 учнів, з них «одна-три дитини з розумовою відсталістю або порушеннями опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо; не більш ніж двоє дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (порушеннями слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, хто пересувається на візках».

Коментар. Обмежена максимальна кількість дітей в інклюзивному класі також може використовуватись як аргумент при відмові прийняття дитини з особливими освітніми потребами, а отже, уважатись дискримінацією. Максимальна кількість дітей у класі повинна відповідати чинному законодавству України безвідносно того, є у класі діти з особливими освітніми потребами чи ні. На допомогу вчителю може прийти асистент учителя.

 

За якими програмами навчаються учні з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному закладі?

Навчання у класах з інклюзивним навчанням здійснюється за типовими навчальними планами, програмами, підручниками та посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України для загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі за спеціальними підручниками.

Передумовою забезпечення успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально-виховного процесу, що виражається у плануванні індивідуальної програми розвитку, яка має на меті: 1) розробку комплексної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами; 2) пристосування середовища до потреб дитини; 3) надання додаткових послуг і форм підтримки у процесі навчання; 4) організацію спостереження за динамікою розвитку учня.

В яких нормативно-правових документах зазначена посада асистента?

Посада асистента вчителя з’явилась у зв’язку із запровадженням інклюзивної освіти – з ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики було доповнено Класифікатор професій. Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, а основні завдання описані в Постанові Кабінету Міністрів України від 15.8.2011 р. № 872.

У зв’язку із введенням посади асистента вчителя в типові штатні нормативи загальноосвітніх навчальних закладів листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1/9-675 від 25.9.12 року «Щодо посадових обов`язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя у класі з інклюзивним навчанням.

Якими є основні завдання й функції асистента вчителя в навчально-виховному процесі?

Основне завдання асистента вчителя – допомога вчителю в забезпеченні особистісно зорієнтованого, індивідуального підходу в освітньому процесі, зокрема у створенні індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими освітніми потребами.

Основні функції асистента вчителя є такими.

Організаційна: допомагає в організації навчально-виховного процесу у класі з інклюзивним навчанням; надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця; проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів і потреб; допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня; співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробці індивідуальної програми розвитку. Асистент учителя забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці. Веде встановлену педагогічну документацію.

Навчально-розвивальна: асистент учителя, співпрацюючи з учителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів; здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів. Сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, покращенню їхнього психоемоційного стану. Стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі в науковій, технічній, художній творчості. Створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

Діагностична: разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учнів; оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

Прогностична: на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини бере участь у розробці індивідуальної програми розвитку.

Консультативна: постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу; інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Чим відрізняється асистент учителя від асистента дитини?

У більшості випадків асистентом дитини є один з батьків або осіб, які їх замінюють. Такі асистенти отримують доступ до роботи в загальноосвітньому навчальному закладі у зв’язку з необхідністю підтримки своєї дитини, яка може мати комплексні порушення розвитку.

Які послуги, окрім освітніх, може отримати дитина з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному закладі?

Майже в кожному загальноосвітньому навчальному закладі працює практичний психолог.

Завдання практичного психолога ґрунтуються на основі посадових обов’язків психолога школи та вимог навчального закладу, а саме:

  • Сприяння всебічному розвитку особистості школярів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.
  • Визначення рівня розвитку пізнавальних процесів пам’яті, уваги, уяви, мислення, сприйняття.
  • Активізація прояву пізнавальної сфери учнів.
  • Діагностика та корекція проблем у поведінці окремих учнів.
  • Психологічний супровід учнів 1–5-х класів у процесі їх адаптації до навчання.
  • Психологічна допомога учням в їх професійному самовизначенні.
  • Виявлення учнів із затримкою психічного розвитку та психологічна допомога цим учням.
  • Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості класного та педагогічного колективів.
  • Аналіз сімейного виховання учнів і його впливу на поведінку та навчальну мотивацію.
  • Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання й виховання учнів.
  • Психологічний супровід учнів 11-х класів у підготовці до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Вищезазначені завдання реалізуються через такі напрями роботи, як:

  • діагностична робота;
  • корекційно-розвивальні заняття;
  • психологічні тренінги;
  • психологічні консультації;
  • просвітницька діяльність;
  • участь у роботі батьківських зборів;
  • відвідування та аналіз уроків.

Хто ще може надавати додаткові послуги дитині з особливими освітніми потребами у процесі навчання та якими є функції цих фахівців?

Окрім практичного психолога дитині з особливими освітніми потребами можуть знадобитись додаткові послуги таких фахівців, як логопед, учитель-дефектолог, учитель-сурдопедагог, учитель-тифлопедагог, реабілотолог та ін.

Учитель-дефектолог – це педагог, який працює з дітьми, які мають затримку психічного розвитку, дітьми з інтелектуальною недостатністю та проводить корекційно-виховну роботу з дітьми цієї категорії, у тому числі:

  • проводить поглиблене обстеження особливостей розвитку кожної дитини, визначає її здатність до навчання, проводить роботу, спрямовану на розвиток дитини;
  • підвищує пізнавальну активність і розвиває основні психічні процеси в дітей (сприйняття, увага, пам’ять, мислення та ін.);
  • розвиває комунікативну та мовну діяльність дітей;
  • проводить консультування батьків, під час якого батьки навчаються необхідних прийомів навчання й виховання своєї дитини;

Учитель-логопед – це педагог, який працює з дітьми, які мають мовленнєві порушення, а також здійснює корекційно-виховну роботу з дітьми даної категорії, у тому числі:

  • розробляє оптимальну педагогічну стратегію, проектує шляхи навчання й виховання кожної дитини з мовленнєвими порушеннями;
  • вивчає та фіксує стан мовленнєвого розвитку дітей і відповідну динаміку;
  • проводить навчально-виховну та корекційну роботу з дітьми, які мають мовленнєві порушення;
  • постійно підтримує зв’язки з батьками, надає їм консультативну допомогу в питаннях освіти та психофізичного розвитку дітей;

Учитель-сурдопедагог – це педагог, який працює зі слабочуючими та тотально нечуючими дітьми та проводить корекційно-виховну роботу з дітьми цієї категорії, у тому числі:

  • проводить заняття з формування вимови та розвитку слухового сприймання, які спрямовані на формування усного мовлення дітей з порушеннями слуху – його сприймання, диференціації та відтворення;
  • вивчає та фіксує стан слухо-мовленнєвого розвитку дітей, його відповідну динаміку;
  • постійно співпрацює з батьками, надає їм консультативну допомогу в питаннях навчання та психофізичного розвитку дітей.

Учитель-тифлопедагог – це педагог, який працює зі слабозорими та тотально незрячими дітьми, а також здійснює корекційна-виховну роботу з дітьми цієї категорії, у тому числі:

  • проводить спостереження та спеціальну діагностику, щоб визначити сильні і слабкі сторони дитини, а також її особливі потреби;
  • адаптує матеріали для уроків, адаптує навчальні посібники, програми, тестові завдання так, щоб вони були доступними для дитини;
  • організує простір класу таким чином, щоб незрячій чи слабозорій дитині було зручно й безпечно перебувати в ньому;
  • консультує й навчає педагогів та інших фахівців, які працюють з дитиною.

Де можна отримати супровід вузьких спеціалістів (учитель-логопед, учитель-дефектолог, учитель-сурдопедагог, учитель-тифлопедагог) окрім навчальних закладів?

Супровід спеціалістів (психолого-педагогічний) надається в:

  • територіальних центрах соціального обслуговування;
  • реабілітаційних центрах;
  • психолого-медико-педагогічних консультаціях;
  • логопедичних пунктах системи освіти.

 

Що таке індивідуальна програма розвитку?

Індивідуальна програма розвитку – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом і батьками чи опікунами дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг і форм підтримки.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.5.2012 р. № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», для учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, треба розробляти індивідуальну програму розвитку (ІПР).

В яких нормативних документах розповідається про індивідуальну програму розвитку?

Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах».

Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.5.2012 р. № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», у додатку до документа можна знайти форму для заповнення індивідуальної програми розвитку.

 

Де реалізується індивідуальна програма розвитку – удома чи у школі?

Індивідуальна програма розвитку складається для її реалізації педагогами в навчальному закладі. Батьки можуть проводити додаткові заняття з дитиною вдома для підвищення досягнення ефективності очікуваних результатів, визначених у програмі (ІПР).

 

Хто складає індивідуальну програму розвитку для дитини?

Індивідуальну програму розвитку розробляє група фахівців, у склад якої входять: заступник директора з навчально-виховної роботи, учителі, асистент учителя, психолог, учитель-дефектолог та інші педагогічні працівники. До процесу розробки ІПР обов’язково залучаються батьки або особи, які їх замінюють.

 

Що повинна містити індивідуальна програма розвитку?

Програма містить загальну інформацію про учня, оцінку наявного рівня розвитку дитини, необхідні додаткові послуги, види необхідних адаптації та модифікацій навчального процесу (навчальні цілі, навчальні матеріали, форми та методи навчання тощо), індивідуальну навчальну програму, а за потреби й індивідуальний навчальний план у контексті заповнення індивідуальної програми розвитку (ІПР).

 

Скільки часу діє індивідуальна програма розвитку (ІПР)?

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Однак члени команди з розробки ІПР можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати програму або скласти нову. Це може виявитись необхідним, наприклад, якщо:

  • дитина досягла поставленої навчальної мети;
  • у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;
  • виникла необхідність збільшити кількість послуг дитині;
  • дитину переводять в інший заклад;
  • у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.

 

Чи залучаються батьки до написання індивідуальної програми розвитку?

Участь батьків у розробці ІПР є надзвичайно важливою. Батьки не тільки надають важливу інформацію про особливості розвитку дитини (інформація про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини тощо), вони узгоджують ІПР, підписуючи її.

Підписання батьками ІПР є обов’язковим і свідчить про те, що вони знають і поділяють навчальні цілі й завдання, визначені на рік; усвідомлюють характер модифікацій та адаптації навчального процесу; а також поінформовані про моніторинг і перегляд індивідуальної програми розвитку.

 

Чи обов’язковим є підписання індивідуальної програми розвитку батьками дитини?

Так, індивідуальну програму затверджує керівник навчального закладу та обов’язково підписують батьки.

 

Що таке індивідуальна навчальна програма та індивідуальний навчальний план у контексті написання індивідуальної програми розвитку (ІПР)?

Індивідуальна програма розвитку повиннамістити індивідуальну навчальну програму таза потреби індивідуальний навчальний план.

Індивідуальна навчальна програма визначає знання, навички та вміння, які повинні опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а такожзміст розділів і тем; розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з їх відповідною адаптацією.

При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги в першу чергу аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, до наявних і потенційних можливостей дитини з особливими освітніми потребами.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма розробляються педагогічними працівниками, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, і затверджуються керівником навчального закладу.

 

З яких компонентів складається індивідуальна програма розвитку (ІПР)?

Індивідуальна програма розвитку містить такі складові:

  • інформацію загального характеру про дитину;
  • наявний рівень знань і вмінь дитини;
  • цілі й завдання (навчальні та цілі розвитку);
  • перелік спеціальних і додаткових послуг;
  • адаптація та модифікації;
  • строк дії індивідуальної програми розвитку;
  • інформацію про прогрес дитини.

Яка інформація записується в компоненті «наявний рівень знань і вмінь дитини»?

Наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні якості, стиль навчання (особливо якщо один зі стилів домінує), що дитина не вміє робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У програмі треба зазначити, що турбує батьків. Треба навести інформацію про вплив особливостей розвитку дитини на її здатність до успішного опанування знань у звичайній групі. Усі ці відомості повинні бути максимально точними, оскільки вони є підґрунтям для подальшої розробки завдань.

 

Що таке адаптація, яка зазначається в індивідуальній програмі розвитку?

Адаптація – це зміни в навчальному процесі, які здійснюються з урахуванням індивідуальних особливостей дитини і можуть стосуватися способу сприйняття навчального матеріалу (візуально, аудіально), його опрацювання та способу представлення (оцінка результатів). Адаптація не стосується змін у змісті навчального матеріалу.

 

У чому полягає важливість модифікацій?

Модифікації, на відміну від адаптації, передбачають зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

 

На що звертати увагу при розробці й написанні навчальних цілей і завдань в індивідуальній програмі розвитку (ІПР)?

Навчальні цілі й навчальні завдання, зазначені в індивідуальній програмі розвитку, повинні допомогти дитині опанувати певні знання та вміння. Вони повинні відповідати наявному рівню розвитку дитини. У визначенні навчальних цілей і завдань беруть участь усі члени команди.

Навчальні цілі – це твердження про бажаний результат. Вони можуть стосуватися знань, умінь, поведінки, і їх треба чітко сформулювати, висловити через позитивні твердження й вони бути зрозумілими всім, хто їх читає. Цілі треба визначити в усіх сферах, де спостерігаються випередження або відставання в розвитку (інтелектуальна, соціальна й емоційна сфери розвитку, розвиток моторики, мовленнєві навички тощо).

Завдання – це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої цілі, написані зрозумілими та простими термінами.

Що мається на увазі під спеціальними та додатковими послугами?

Педагоги та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді дитина потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть надаватись лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). У цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги.

В індивідуальному навчальному плані (у контексті заповнення ІПР) треба визначити кількість і тривалість занять фахівців з дитиною.

 

Що таке індивідуальна форма навчання?

Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти є однією з форм організації навчально-виховного процесу й запроваджується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти з урахуванням індивідуальних здібностей та обдарувань, стану здоров’я, демографічної ситуації, організації їх навчання.

Індивідуальна форма навчання – спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком, забезпечується педагогічними працівниками за місцем проживання учнів (удома) та організується для забезпечення права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Хто має право на індивідуальне навчання?

Відповідно до пункту 1.6 «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки від 12.1.2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 лютого 2016 року за № 184/28314, індивідуальна форма навчання може запроваджуватися для осіб, які:

  • за станом здоров’я (у тому числі осіб з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та тих, кому необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров’я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;
  • проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5-ти осіб);
  • проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо, та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
  • мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу;
  • є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяву про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).

 

Що є підставою для організації індивідуальної форми навчання?

Відповідно до пункту 1.5 «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», підставою для організації навчання за індивідуальною формою навчання є:

  • заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;
  • наказ керівника навчального закладу;
  • узгодження відповідного органу управління освіти.

 

Яким є порядок зарахування на індивідуальну форму навчання?

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2,4 «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», зарахування учнів на індивідуальну форму навчання проводиться протягом навчального року.

Для зарахування на індивідуальну форму навчання учні подають:

  • заяву одного з батьків (законних представників) або особисту заяву (для учнів, які на дату подання заяви є повнолітніми);
  • документ про наявний рівень освіти (копію свідоцтва про базову загальну середню освіту, табель або виписку оцінок із класного журналу за останній рік навчання);
  • довідку за формою первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 червня 2012 року № 430, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 липня 2012 року за № 1173/21485 (для осіб, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, а також осіб з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та тих, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров’я більше одного місяця);
  • копію відповідного документа, що підтверджує законність перебування в Україні (для іноземців або осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах).

 

Чи може дитина з особливим освітніми потребами навчатися за дистанційною формою навчання?

Так, може. Це регламентується Положенням про дистанційне навчання, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 25 квітня 2013 року № 466, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 квітня 2013 року за № 703/23235.

Крім дітей з особливими освітніми потребами дистанційна форма навчання може використовуватися для учнів, які з будь-яких причин (стан здоров’я, проживання за межею пішохідної доступності до ЗНЗ, надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, воєнний конфлікт, проживання (перебування) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, тощо), не можуть відвідувати навчальні заняття в ЗНЗ.

Крім того, навчання осіб з особливими потребами (у тому числі з порушеннями зору, слуху, опорно-рухового апарату, психічними розладами) передбачає залучення додаткових технологій дистанційного навчання при здійсненні всіх видів підготовки, включаючи професійно-практичну, з урахуванням особливостей розвитку учнів (вихованців).

 

Що таке індивідуальний навчальний план у контексті організації індивідуальної форми навчання?

 

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета в межах тижневого навантаження при організації індивідуальної форми навчання.

Для учнів, які навчаються за індивідуальною формою навчання за станом здоров’я, індивідуальний навчальний план та індивідуальні навчальні програми розробляються педагогічними працівниками за участю одного з батьків (законних представників) відповідно до можливостей дитини та з урахуванням витягу із протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації.

Виконання індивідуального навчального плану та програм, навчальні досягнення учнів фіксуються в окремих журналах.

На основі індивідуального навчального плану складається розклад навчальних занять, який письмово узгоджується з батьками учнів.

 

Як здійснюється оплата праці педагогічних працівників, які навчають учнів за індивідуальною формою навчання?

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 «Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», оплата праці педагогічних працівників за проведення індивідуальної форми навчання, у тому числі з використанням технологій дистанційної форми навчання, здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у сфері освіти.

Персональний склад педагогічних працівників, які здійснюють індивідуальну форму навчання, кількість навчальних годин для організації індивідуальної форми навчання учнів визначається наказом керівника навчального закладу та затверджується відповідним органом управління освіти відповідно до кількості предметів інваріантної частини навчального плану за умови виконання вимог Державних стандартів загальної середньої освіти і становить:

1-4-і класи – 5 год. на тиждень на кожного учня;

5–9-і класи – 8 год. на тиждень на кожного учня;

10-11-і класи – 12 год. на тиждень на кожного учня.

Кількість навчальних годин для організації індивідуальної форми навчання осіб з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, відповідно до кількості предметів інваріантної складової навчального плану за умови виконання вимог Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2013 року № 607, визначається наказом керівника навчального закладу, затверджується відповідним органом управління освіти і становить:

1–4-і класи – 10 год. на тиждень на кожного учня;

5–9-і класи – 14 год. на тиждень на кожного учня;

10–11-і (12) класи – 16 год. на тиждень на кожного учня.

Що таке індивідуальна програма реабілітації?

Індивідуальна програма реабілітації – комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку й місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму та здатності конкретної особи виконувати види діяльності, визначені в рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

 

Чому вчителям чи батькам важливо знати про цей документ?

В індивідуальній програмі реабілітації зазначається про вибір і забезпечення конкретними засобами чи послугами реабілітації, включаючи засоби пересування, вироби медичного призначення, друковані видання зі спеціальним шрифтом, звукопідсилювальну апаратуру, санаторно-курортне лікування тощо в межах його індивідуальної програми реабілітації.

Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, дитиною з інвалідністю незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу й форми власності.

Індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний характер.

 

Де зазначається інформація про індивідуальну програму реабілітації?

У Постанові Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 757 «Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації».

Індивідуальна програма реабілітації розробляється на підставі Державної типової програми реабілітації інвалідів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 1686 (1686-2006-п(Офіційний вісник України, 2006 р., N 50, с. 3311).

 

Хто складає індивідуальну програму реабілітації для дітей з інвалідністю?

Для повнолітніх осіб з інвалідністю індивідуальна програма реабілітації розробляється медико-соціальною експертною комісією (МСЕК); для дітей з інвалідністю – лікарсько-консультативною комісією (ЛКК) лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання.

Чи внесено зміни в Положення про дошкільний навчальний заклад про питання інклюзивної освіти?

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 530 внесено зміни в Положення про дошкільний навчальний заклад (постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305).

Для задоволення освітніх, соціальних потреб організації корекційно-розвивальної роботи у складі дошкільних навчальних закладів можуть створюватися спеціальні та інклюзивні групи для розвитку дітей з порушеннями слуху, зору, мови, опорно-рухового апарату, інтелекту, spзатримкою психічного розвитку.

 

Хто приймає рішення про створення інклюзивної групи (груп) у дошкільному навчальному закладі?

Як і у випадку середньої загальноосвітньої школи, рішення про створення інклюзивної групи (груп) у дошкільному навчальному закладі комунальної форми власності приймається органом управління освіти, у сфері управління якого перебуває відповідний навчальний заклад, державної форми власності – засновником (засновниками), приватної форми власності – власником (власниками).

Порядок комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу та інклюзивних груп, організація корекційно-відновлювальної роботи, специфіка діяльності визначається Міністерством освіти і науки України та за узгодженням з Міністерством охорони здоров’я України.

 

Які документи потрібні для зарахування дитини з особливими освітніми потребами в інклюзивну групу дошкільного навчального закладу?

Окрім заяви батьків або осіб, які їх замінюють, додаються: медична довідка про стан здоров’я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідка дільничого лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження, висновок психолого-медико-педагогічної консультації, копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» або копія медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18-ти років (виданого лікарсько-консультативною комісією), копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, направлення місцевого органу управління освітою.

 

Якою є наповнюваність інклюзивних груп?

Наповнюваність інклюзивної групи в дошкільному навчальному закладі становить до 15-ти осіб, з них – 1-3 дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

Діти з особливими освітніми потребами, у тому числі діти з інвалідністю, можуть перебувати в інклюзивній групі дошкільного навчального закладу до 7-и (8) років відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації залежно від рівня та ступеня порушення.

 

Чи відрізняється режим роботи в інклюзивних групах від роботи у групах загального розвитку?

Режим роботи інклюзивних груп установлюється з урахуванням проведення корекційно-відновлювальної та соціально-реабілітаційної роботи.

 

За якими програмами здійснюється навчально-виховний процес в інклюзивних групах дошкільного навчального закладу?

Зміст дошкільної освіти визначається Базовим компонентом дошкільної освіти та реалізується згідно із програмою (програмами) розвитку дітей і навчально-методичними посібниками, затвердженими в установленому порядку Міністерством освіти і науки України.

Дошкільний навчальний заклад для здійснення навчально-виховного процесу має право вибирати програму (програми) розвитку дітей із затверджених в установленому порядку Міністерства освіти і науки України.

Навчально-виховний процес в інклюзивних групах і групах компенсуючого типу (для дітей з порушеннями слуху, зору, мови, опорно-рухового апарату, інтелекту, іззатримкою психічного розвитку) у дошкільних навчальних закладах здійснюється за спеціальними програмами розвитку дітей і навчально-методичними посібниками, затвердженими в установленому порядку Міністерством освіти і науки України.

У таких групах проводиться корекційно-відновлювальна робота із предметно-практичного навчання, лікувальної фізкультури, соціально-побутової та комунікативної діяльності, просторової орієнтації, розвитку слухового, зорового, дотикового сприймання, формування мовлення.

Коментар. Навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах, як і в загальноосвітніх навчальних закладах, повинен здійснюватися за типовими (не спеціальними) навчальними програмами – про це свідчать світова практика, останні зміни в законодавстві України у сфері загальної середньої освіти. Для дітей з особливими освітніми потребами розробляється індивідуальна програма розвитку як засіб кращого засвоєння типової навчальної програми.

 

Які додаткові послуги, крім освітніх, може отримати дитина з особливими освітніми потребами в дошкільному навчальному закладі?

Майже в кожному дошкільному навчальному закладі можуть працювати практичний психолог і вчитель-логопед.

Основними функціями практичного психолога в дошкільному навчальному закладі є спрямування педагогічного колективу на створення умов, які сприяють охороні фізичного і психічного здоров’я дітей, забезпеченню їх емоційного благополуччя, самостійному та ефективному розвитку здібностей кожної дитини.

Практичний психолог у дошкільному закладі бере участь у педагогічному процесі загалом, його аналізі, організації взаємодії дорослих і дітей, а також проводить індивідуальну роботу з дітьми.

Спираючись на результати обстеження, практичний психолог складає індивідуальну навчальну програму для кожної дитини, яка є частиною індивідуальної програми розвитку (ІПР).

Учитель-логопед вивчає та фіксує стан мовленнєвого розвитку дітей і відповідну динаміку; проводить навчально-виховну, корекційну роботу з дітьми, які мають мовленнєві порушення, ефективно застосовує професійні знання у практичній діяльності; постійно підтримує зв’язки з батьками, надає їм консультативну допомогу в питаннях освіти та мовленнєвого розвитку дітей.

 

Чи передбачається в дошкільному навчальному закладі посада асистента вихователя?

Так. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, перелік посад педагогічних працівників доповнено посадою «асистент вихователя дошкільного навчального закладу», а в листі Міністерства освіти і науки України від 12.10.2015 р. № 1/9-487 зазначено, що введення однієї ставки асистента вихователя на одну інклюзивну групу забезпечить особистісно зорієнтований підхід та організацію корекційно-розвивальної роботи.

 

Якими є основні завдання та функції асистента вихователя?

Асистент вихователя забезпечує особистісно зорієнтований, індивідуальний підхід до освітнього процесу й разом із групою фахівців індивідуального супроводу дитини розробляє індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

 

Чим відрізняється асистент вихователя від асистента дитини?

На відміну від асистента вихователя, асистент дитини здійснює індивідуальну підтримку дитини зі складними чи комплексними порушеннями розвитку. Така підтримка здійснюється батьками дитини або особами, які їх замінюють, волонтерами, фізичний і психічний стан здоров’я яких дозволяє здійснювати цю функцію на громадських засадах або за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел, не заборонених законодавством. Посада асистента дитини вводиться на підставі письмової заяви батьків або осіб, які їх замінюють.

 

Що таке індивідуальна група супроводу дитини?

Відповідно до висновку ПМПК, у дошкільному навчальному закладі створюється група фахівців індивідуального супроводу дитини, в яку входять: вихователь-методист, вихователі, асистент вихователя, практичний психолог, учитель-дефектолог, медична сестра та ін. Склад групи визначається керівником дошкільного закладу. Участь батьків дитини з особливими освітніми потребами є обов’язковою.

Члени групи розробляють індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами та здійснюють психолого-медико-педагогічний супровід.

 

Як ввести у штатний розклад дошкільного навчального закладу посаду додаткового спеціаліста для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами?

Посади працівників можуть змінюватись лише в межах фонду оплати праці та однієї категорії персоналу. Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.5.2016 № 544 внесено зміни в наказ «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів» від 4.11.2010 № 1055.

За цими нормативами в разі виробничої необхідності керівникам дошкільних навчальних закладів надано право змінювати штатні одиниці або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для цього закладу, у межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників здійснюється лише в межах однієї категорії персоналу (педагогічний, господарсько-обслуговуючий).

Крім того, у разі виробничої необхідності за рахунок спеціального фонду дошкільні навчальні заклади можуть ввести додаткові посади.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.5.2016 № 544 також передбачено введення в інклюзивних групах посади асистента вихователя дошкільного навчального закладу з розрахунку одна штатна одиниця на одну групу.

 

Що таке опорна школа?

Сучасний процес реформування системи освіти, а саме створення освітніх округів, передбачає організацію діяльності опорних шкіл. У 2016 році державою передбачено фінансову підтримку громадам для створення в опорних школах сучасної навчально-матеріальної бази та придбання шкільних автобусів для підвезення дітей.

 

Яким чином опорна школа пов’язана з інклюзією?

Серед основних завдань, які стоять перед опорними школами, є завдання забезпечити умови для рівного доступу до якісної освіти, підвищення якості освіти та ефективне використання наявних ресурсів.

Одним із критеріїв конкурсу на кращу опорну школу було створення плану організації інклюзивного навчання в навчальному закладі за наявності дітей з особливими освітніми потребами. «Опорна школа повинна бути сучасною і доступною для всіх учнів громади незалежно від стану здоров’я, можливостей та інших потреб дитини».

Опорні школи, відібрані на конкурсній основі, можуть розраховувати на отримання певних інвестицій, серед яких є інвестиції в облаштування, необхідні для забезпечення інклюзивного навчання.